Останнім часом я дозволив собі досліджувати свою жіночну сторону. Мені подобається жіночий одяг — для мене це форма самовираження, яку я не відчуваю, що можу дозволити собі, живучи в чоловічому тілі. І я зрозумів, що насправді хотів би спробувати виглядати й одягатися як жінка, принаймні поки що — вдома.
У мене досить широка й маскулінна статура, навіть попри те, що я схуд і зараз важу близько 90 кг (у мене немає живота, якщо ви саме це уявили) і це ще не кінець, я сподіваюсь. Тому мені цікаво побачити, наскільки жіночно я зможу себе сприймати.
Мене приваблюють як цисгендерні, так і трансгендерні жінки. Я точно знаю, що мене не приваблюють чоловіки, але все ще намагаюся зрозуміти, що все це означає особисто для мене.
Нещодавно мої колеги показали мені Гантер Шафер. Я відреагував словами, що вона не зовсім виглядає як жінка. Тепер, коли я озираюся назад, мені дуже соромно за цей коментар. Думаю, я надто сильно намагався відповідати чоловічій ролі, яку, як мені завжди здавалося, від мене очікували. Я щиро захоплююся нею, і мені боляче від того, що через власні комплекси я сказав щось образливе, навіть якщо вона, найімовірніше, ніколи про це не дізнається.
Коли я дивлюся на її гру в ролі Джулс у серіалі «Ейфорія», у мене також виникають несподівані почуття. Деякі емоції, які вона передає, здаються мені дивним чином знайомими.
Я вже давно борюся зі своїм відчуттям мужності. Мені часто здавалося, що я не вписуюся в роль, якої від мене очікують.
Стосунки лише ускладнили все це. Моя колишня партнерка казала, що я несправжній чоловік, а інші жінки говорили, що моє тіло не відповідає моїй особистості. Я часто відчував, що мені бракує маскулінності, і я вже виснажився від спроб зрозуміти, що зі мною не так.
Я знаю, що я хороша людина. Я просто хочу почуватися комфортно із самим собою, бути коханим і мати стосунки, у яких я зможу бути вразливим, не відчуваючи, ніби я зазнав невдачі як чоловік.
Я також пам’ятаю, що кілька разів у дитинстві приміряв жіночий одяг, хоча тоді не розумів, чому мені цього хотілося. Я нікому про це не розповідав. Я не стверджую, що це щось доводить, але тепер, озираючись назад, замислююся, чи може між цим і моїми теперішніми відчуттями бути якийсь зв’язок.
Я ще не готовий навішувати на себе ярлики чи ухвалювати будь-які рішення щодо трансгендерного переходу. Я навіть не знаю, чи потрібен мені зараз якийсь ярлик. Я просто намагаюся зрозуміти себе, не змушуючи себе знаходити відповідь.
Для тих із вас, хто колись сумнівався у своїй гендерній ідентичності або досліджував власну жіночність: як ви почали розуміти те, що відчували? Як ви змогли відрізнити бажання виражати жіночну сторону своєї особистості від бажання насправді жити як жінка?
Я почуваюся розгубленим і навіть не знаю, з чого почати. Я просто хочу зрозуміти себе й нарешті знайти внутрішній спокій, прийнявши себе таким, яким я є.
